На березі Чорного моря, в Одеській області села Санжейка, стоїть маяк, що несе в собі не тільки історію мореплавання, а й дух пригод і сміливість тих, хто живе з морем усе своє життя. Санжейський маяк – це не просто пам’ятка архітектури чи навігаційний орієнтир, а жива історія, що заслуговує на увагу кожного, хто цікавиться морською культурою та історією України.
Витоки назви та історичний контекст
Назва “Санжейка” веде свій початок від турецького слова “сечджак”, що в перекладі означає “місце або площа, призначена для певних цілей”. Саме таким місцем, обрано в стратегічному плані ще у 1792 році, став Санжейка. Тоді, неподалік від небезпечного для кораблів району, де зустрічаються підводні течії Босфору та Керченської протоки, заснували військовий пост. Спочатку тут була землянка та сторожова вежа, де базувалися солдати, які сигналами – морськими прапорами вдень та ліхтарями вночі – попереджали кораблі про небезпеку.
Санжейський маяк: від прототипу до сучасності
Заснований у 1921 році, Санжейський маяк став життєво важливим елементом для мореплавців аж до початку Другої світової війни. Внаслідок військових дій, стару вежу знищено, але у 1956 році вирішено відновити маяк, зведенням нової споруди. Це рішення стало символом незламності духу та важливості маяка в історії регіону.
З часом, через інтенсивне розмивання берега, у 2010 році споруду було переміщено на 80 метрів далі від берега. Цей крок засвідчив не лише турботу про збереження історичної пам’ятки, але й практичний підхід до проблеми ерозії берегової лінії.
Сьогодення маяка
Сьогодні Санжейський маяк не просто виконує свою навігаційну функцію, але й слугує як магніт для туристів, зацікавлених в історії мореплавства та архітектурних пам’ятках Одеської області. Розташований за координатами 46.225584, 30.608875, маяк відкритий для відвідувань з 11:00 до 18:00 щоденно, пропонуючи кожному охочому зануритися в атмосферу минулих епох та насолодитися неперевершеними видами Чорного моря.
Санжейський маяк – це живий символ історії, мужності та постійного розвитку. Відвідуючи його, кожен зможе доторкнутися до історії, яка живе не лише в камені та металі, але й у серцях тих, хто з любов’ю зберігає спадщину предків для майбутніх поколінь.